Пляшка для духів, посудина, створена для зберігання запахів. Перший приклад є єгипетським і датується приблизно 1000 роком до н.Єгиптяни щедро використовували запахи, особливо в релігійних обрядах;в результаті, коли вони винайшли скло, воно в основному використовувалося для посудин для духів.Мода на парфуми поширилася до Греції, де посудину, найчастіше теракотову або скляну, виготовляли різноманітних форм і форм, наприклад, оброблені піском ноги, птахи, тварини та людські голови.Римляни, які вважали парфуми афродизіаками, використовували не тільки формовані скляні пляшки, але й видувне скло, яке було винайдено наприкінці 1 століття до нашої ери сирійськими склярами.Мода на парфуми дещо впала з появою християнства, що збіглося з погіршенням виробництва скла.
До 12-го століття Філіп-Огюст Франції прийняв статут про створення першої гільдії парфумерів, а до 13-го століття венеціанське склоробство стало добре відомим.У 16-му, 17-му і особливо у 18-му століттях ароматичні флакони набували різноманітних і складних форм: їх виготовляли з глоду, срібла, міді, скла, порцеляни, емалі або будь-якої комбінації цих матеріалів;У 18 столітті флакони з ароматами мали форму кішок, птахів, клоунів тощо;і різноманітні предмети розписних емальованих пляшок включали пасторальні сцени, фрукти шинуазрі та квіти.
У 19 столітті в моду увійшли класичні малюнки, наприклад, створені англійським майстром гончарного посуду Джозіа Веджвудом;але ремесла, пов'язані з флаконами для парфумів, занепали.Однак у 1920-х роках Рене Лалік, провідний французький ювелір, відродив інтерес до пляшок, створивши зразки литого скла, що характеризуються крижаними поверхнями та складними рельєфними візерунками.
Час публікації: 12 червня 2023 р